На чужий коровай рота роззявляй!
| 15/10/08 | |
Земля полтавська надзвичайно багата. Мається на увазі – пряме значення цього виразу. Тут найбагатші у світі чорноземи, а під ними – ще й поклади газ і нафти. Однак чомусь це багатство допомагає не власникам землі – селянам, а сприяє ожирінню різного штибу ділків від агробізнесу. До того ж, ці самі ділки не намагаються вкладати кошти у обробіток земель, розвиток господарств, піднімання їх з руїн економічного занепаду. Ні - вони чекають, поки це зробить хтось інший, і вже тоді, коли хтось витративши чималі кошти, сили і працю знаходять шляхи обману та беззаконня, щоб привласнити чуже майно та вволю покористуватися плодами чужої праці.
Прикладів цьому на Полтавщині можна знайти чимало. Саме так було вчинено з господарством миргородського фермера А.Татарчука, що господарював у селі Зубівка. Обдуривши підприємця з кредитом, ділки з “Полтава-банку” відібрали у нього корпоративні права на підприємство, викрали урожай, а потім шляхом шантажу переписали на себе договори оренди земельних паїв.
У Гадяцькому районі такий собі агропромисловий холдинг “Агро-Альфа” сконцентрувавши у своїх руках близько 80% усіх сільськогосподарських земель вирішив, що для нього тепер сам чорт не страшний, а Президент – не указ. Що вже говорити про селян, на чиїх землях вони господарюють. Візьмемо лише села двох сільських рад Гадяцького району – Плішивецької та Книшівської. Незважаючи на закріплення президентський указом мінімального розміру орендної плати у 3%, підприємства холдингу вирішили, що вистачить і півтора. Ну ніяк вони не хочуть ділитися заробленим на чужій землі з її власниками!
“І коли ви нажеретеся...” – зітхають селяни.
Мабуть, ніколи. Бо така вже суть подібних “бізнесменів” – їм скільки не давай – все мало буде.
Та якщо тут мова йде лише про плату за паї, то в сусідній з названими сільрадами – Мартинівській інша біда. Віднедавна не можуть спокійно спати в тривожному очікуванні працівники місцевого ВАТ “Гадяцьке бурякогосподарство” на чолі з його директором О.Суханем. Чому так? Господарство є кращим у районі та одним з передових в області. А отже – ласий шмат для кожного, хто звик, замість тяжко працювати, отримати все готовим, як казав герой Ільфа і Петрова – “на блюдечке с голубой каемочкой”.
І не сплять селяни спокійно, бо вже розроблена і чекає на втілення програма рейдерського захоплення їхнього господарства – і перша ластівка рейдерів вже прилітала – в останню липневу ніч досі не знайдені нашою “славною” міліцією харцизяки, що вдерлися до контори підприємства у Мартинівці, зв’язали сторожа та довго шукали документи, які допомогли б у здійсненні злодійських планів.
Землі Гадяччини, а ще більше – Новосанжарщини багаті не лише чорноземами. Як вже говорилося вище, тут приваблюють око “інвесторів” поклади газу та нафти. А отже можемо сміливо припустити, що не стільки сільське господарство, як видобуток дефіцитних енергоносіїв є головною їхньою метою. Судіть самі: з року в рік все більше засівають чорноземи ріпаком, соєю та кукурудзою – культурами, які використовуються для виробництва біопального. А разом з тим – швидко і нещадно висотують родючість чорноземів. Що стане з цими землями через кілька років? Чи стануть вони справна родити жито-пшеницю? Та навіщо? Адже тоді прийде час більш прибутковому бізнесу – видобутку газу і нафти.
Можливо саме тому давно вже поклали ненаситне око на землі Новосанжарщини “аграрії”, за якими проглядають інтереси та гроші російського капіталу, у першу чергу, пов’язаного саме з виробництвом газу. Чомусь не є зовсім незнайомими у зв’язку з місцевими підприємствами та “підприємцями” такі назви, як “Тюменьгаз”, “Армянгаз”, “Сибнефтегаз”... І що найбільш гірко – не стоїть осторонь цих процесів голова Новосанжарської районної ради Ю.Лебедин. Між іншим, член партії “Наша Україна”. Тієї самої, яку очолює Президент України, котрий цілеспрямовано намагається захистити Україну та її землі від залежності од російського капіталу.
Але, видать, Лебедину власні інтереси ближчі за партійні засади та програмні цілі.
Саме Лебедин свого часу домігся зняття з посади голови місцевої райдержадміністрації М.Долини – людину, яка стояла на захисті українського селянського інтересу в районі.
Саме рука Лебедина та його товариша-поплічника В.Вербицького (до речі, з неприємним кримінальним минулим) простежується у справі про фактичну крадіжку двох місцевих фермерських господарств - “Полузірське” і “Колос”. Обидва підприємства минулого року були перебрані до чужих рук за абсолютно однаковою схемою. Їхнім власниками директор ТОВ “Наука – НЕЯ” В.Вербицький запропонував допомогу у вигляді інвестицій. Було домовлено, що необхідні кошти будуть дані в борг і повернені з майбутнього урожаю. Але не так сталося, як гадалося. Бо “Наука-НЕЯ”, як та свиня у чужому городі – втисла писок, влізла і вся. І хто знає, що стало тому причиною – наївність фермерів А.Лебединського та М.Бутка, які наївно повірили “джентльменському” слову Вербицького, що той задовольниться процентною маржею з повернутого сторицею боргу? Та, мабуть, ні. Так вже повелося в нас, що чесні люди стають заручниками своєї порядності. Бо щойно власники “Полузірське” та “Колоса” розрахувалися з боргом і прибули підписувати відповідні акти, як їх приголомшило нахабне повідомлення Вербицького – господарства мої, а ви звідси – геть. Мало того, у бухгалтера “Колоса” при цьому Вербицький ще й печатку підприємства відібрав. А тоді найняв охорону, залишки урожаю спродав, а за тим ще й “загнав” саме підприємство російській фірмі.
Скільки не оббивали Лебединський з Бутком пороги високих кабінетів та судів – правди не знайшли. Бо правда там, де гроші. Там, де зв’язки, де безсовісне прикриття партійним квитком та президентським іменем.
Невже ж такі безпросвітні справи селянські на Полтавщині?
Маємо надію, що ні.
Бо існує вже добре відома в області і за її межами громадська організація “Нова хвиля”. Її голова І.Куян вже кілька місяців зі своєю командою допомагає шукати селянам та фермерам правди та добиватися справедливості. І не безрезультатно.
Підтримавши селян у Миргородському районі, вдалося вирвати з рук ділків “Полтава-банку” принаймні половину захоплених земель. Це поки що. Бо Верховний Суд повернув на повторний розгляд рішення Октябрьського суду Полтави, за допомогою якого у фермера А.Татарчука було відібрано його господарство.
“Нова хвиля” домоглася того, щоб селянам Плішивецької сільської ради почали таки без жодних додаткових умов виплачувати належну орендну плату. А ще тут селяни створили власну громадську організацію, яка захищатиме їхні права. Наслідуючи приклад сусідів, піднялися на боротьбу за свої землі і в Книшівській сільраді – і теж не без підтримки та допомоги “Нової хвилі”.
Втручання активістів “Нової хвилі” та І.Куяна, який, до речі, є представником Антирейдерського союзу підприємців України, дозволило запобігти атаці рейдерів на “Гадяцьке бурякогосподарство” у Мартинівці. До речі, як повідомив виконавчий директор Антирейдерського союзу підприємців України – 3 жовтня, Президентом України, підписано Антирейдерський Закон, який дозволить більш ефективніше протистояти рейдерам.
Сьогодні “Нова хвиля” звернула свою увагу і на ситуацію у Новосанжарському районі. І.Куян та його соратники нині впевнені, що правди можна буде добитися і тут. А саме – повернути фермерам відібрані у них господарства. Змусити місцевого “Калитку” Ю.Лебедина працювати належним чином на посаді голови райради, а не бігати по кабінетах своїх закордонних хазяїв та позирати оком навкруги: а де тут ще земельки прихопити?
В. Карпенко,
Джерело: Нова хвиля
