Не погребували й закордонним
14/03/08 |
|
Вподобали базу відпочинку
Українські рейдери, маніпу-люючи продукцією заводу, за-гнали її в пастку. І тепер намага¬ються переоформити на себе право власності. Якщо ук-раїнські правоохоронці зали-шаться байдужими до того, що коїться, а суди й далі забезпечу¬ватимуть рейдерам зелене світло, то велетенський комплекс, розміщений біля самого моря на 1,8 гектара землі, перейде в чужі руки.
Придністровці вже майже рік стукають у всі владні українські двері, оббивають прокурорські пороги й шукають правди в су¬дах. Полем бою стали Херсонсь¬кий, Запорізький, Дніпропет-ровський, Білгород-Дністровсь-кий суди і Вищий господарський України.
Придністровці, обурені судо¬вим свавіллям, бездіяльністю прокуратури й верховенством те¬лефонного права над законом, уже навіть вдалися до пікетуван¬ня Адміністрації Президента Ук-раїни та надіслали безліч листів на адресу голів українських судів, обласних прокурорів і ген¬прокурора, глави Вищої ради юстиції, МЗС. У них вони відкрито розписали весь рей-дерський ланцюг, зазначивши фірми, прізвища керівників і тих, хто їм служить "дахом". Але адекватної реакції так і не діжда¬лися. Зрештою, керівник Придністров"я І.Смирнов мусив звернутися до Президента Ук-раїни В.Ющенка з проханням втрутитися.
Двигуни - по колу
Головною ланкою в рей-дерському ланцюгу стало ук-раїнсько-молдавське підпри-ємство "Електромаш" (м. Хер-сон), у віданні якого перебувала база відпочинку в Затоці. А точніше, засновник із часткою
0,237 відсотка — херсонська фірма МПП "Селена". Річ у тім, що директор МПП "Селена" і директор УМП "Електромаш" — одна й та ж особа.
Основним же засновником цього спільного підприємства є тираспільський завод НП ЗАТ "Електромаш" (його частка — 99,763 відсотка), який і вклав у його статутний фонд свою базу відпочинку в Затоці, балансо-вою вартістю 2,4 мільйона гри-вень. До речі, згадана вище хер¬сонська фірма вклала аж 5,9 ти¬сячі гривень.
Отож, наприкінці 2006 року УМП "Електромаш" раптом вирішило придбати шість за-водських двигунів, виготовле-них для Запорізької АЕС, у дніпропетровської фірми TOB "Рубін" за 4,7 млн. гривень. Тоб¬то за ціною, яка перевищує за¬водську втричі! Хоча на той час у заводу-виробника (основного засновника) сім двигунів було.
Фірми уклали договір. Але замовник - УМП "Електромаш" платити за ним не став. Природ¬но, постачальник — TOB "Рубін" - звернувся з позовом до суду. Замовник борг оскаржувати не став. Проти накладення арешту на майно, тобто на базу відпо-чинку, теж не заперечував. Тому суд задовольнив прохання "Рубіна" і звелів стягнути зі спільного українсько-молдавсь¬кого підприємства 4,7 млн. гри¬вень.
УМП "Електромаш", ще не купивши двигуни в "Рубіна", вже продало їх TOB "Електро-апарат". Але ця дніпропет-ровська фірма теж за них не за-платила. Вона обіцяла розраху¬ватися, коли будуть гроші на ра¬хунку. Так значиться у договорі. Крім того, УМП "Електромаш" уклало з цією фірмою ще один договір - на проведення пуско-налагоджувальних робіт, які згідно з інструкцією з експлуа-тації, може проводити лише за-вод-виробник, а не комерсанти-посередники.
Слово, навіть непосвячено-му зрозуміло, що ця угода -фікція. І мета тут - не двигуни перепродати, а створити папе-ровий борг і забрати базу відпо¬чинку "Електромаш" у Затоці. Що й було зроблено.
Усі власники -з одного гнізда
Коли заводчани дізналися, що їхнє спільне підприємство придбало їхні ж двигуни, при цьому не розплатилося й тепер розраховуватиметься за борги їхньою базою-відпочинку, то спочатку кинулися регулювати це питання зі згаданими фірма-ми. Але ті на пропозиції ти-распільців не пристали. Воно й зрозуміло. Мета у сторін була діаметрально протилежною. В одних - відібрати майно, а в інших - його врятувати.
Завод був змушений зверну¬тися до суду, зажадавши залу¬чити його як третю особу у справі TOB "Рубін" проти УМП "Електромаш". І заодно подав свій позов про визнання дого¬вору, укладеного між цими дво¬ма підприємствами, недійсним. На жаль, до аргументів заводу суд не прислухався: ні Хер¬сонський господарський пер¬шої інстанції, ні Запорізький апеляційний господарський. Хоча аргументів було наведено достатньо. Приміром, двигуни виготовлені для Запорізької АЕС, тобто є об"єктом обмеже¬ного обороту, тому їх не можна було постачати іншому під-приємству. Та й термін збе-рігання обладнання давно ми-нув і щоб відповідати своїм по-чатковим технічним характери¬стикам та якості, двигуни ма¬ють пройти переконсервацію на заводі. А до заводу з такою пропозицією ніхто не звертав¬ся. Договір на поставку облад¬нання підписав директор УМП "Електромаш", він же — дирек¬тор МПП "Селена", яке раніше вже купило ці двигуни в ти-распільського заводу-виробни-ка. А потім продало їх TOB "Укртяжмаш", яке невдовзі бу-ло ліквідоване. Проти посадо-вих осіб дніпропетровського підприємства порушили кримі-нальну справу. Куди після цього поділися двигуни і як вони опинилися в "Рубіна" — незро¬зуміло й досі.
Тираспільці просили суд звернути на цю деталь особливу увагу. Як і на багато інших фактів. Зокрема на те, що ці двигуни раніше були речовим доказом у кримінальній справі. 1 що комерсанти пустили їх по колу: купували у своїх фірм і їм же потім продавали. Херсонці - дніпропетровцям і навпаки.
До того ж, більшість із цих фірм, за даними податкових ор-ганів, розміщуються в одному приміщенні. У них однакові но-мери телефонів. Ну, а якщо по-глянути на прізвища керівників і засновників, то стане зро-зуміло: за ними стоять одні й ті ж самі особи. Тому зрозуміло, що купувалися-продавалися двигуни тільки на папері. Тобто після того, як їх доставили з Ти¬располя в Херсон, їх нікуди більше не вивозили. Є всі підстави це стверджувати, судя¬чи із матеріалів судових справ. Хоч як це дивно, але госпо¬дарський суд Херсонської об¬ласті і Запорізький апеляційний господарський суд цього чомусь не помітили. А між тим вони мають дуже важливе значення для встановлення істини й ро¬зуміння фіктивності угоди і містяться в матеріалах справи.
Сліпа Феміда?
Нині історія з заводськими двигунами, що довела до бан-крутства спільне українсько-молдавське підприємство, скла¬дає вже десяток справ. І най¬давніше те, що практично всі суди виносять рішення на ко¬ристь не власника - НП ЗАТ "Електромаш", а рейдерів. Не-зважаючи на доказову базу, не¬заперечні докази й очевидні факти. Це стосується і Хер-сонського суду першої інстанції, і Запорізького апеляційного.
На жаль, суди давно стали інструментом у руках опонентів. Історія з тираспольським заво¬дом укотре це підтверджує. Приміром, Запорізький апе-ляційний господарський суд по¬вертає скаргу заводу, тому що директор підприємства, який підписав представникові дору¬чення на ведення справ у суді, не підтвердив своїх повнова¬жень. А коли скаргу завод подає повторно, суд знову йому відмовляє. Тираспільці, вияв¬ляється, вже пропустили термін її подачі. Лише після касації у Вищий господарський суд Ук¬раїни, запорізький суд нарешті прийняв скаргу тираспільців.
Результат такий. Поки за-водчани в Херсоні й Запоріжжі захищали свою власність, пере¬конуючи суд у тому, що її хочуть відібрати, її тим часом привлас¬нили, на щастя, лише на па¬пері. Було складено мирову угоду й подано її подалі від місця баталій на затвердження в господарський суд Дніпропе¬тровської області. Суддя без проблем її затвердив.
Мирову угоду підписали 20 листопада 2007 року представ-ники трьох фірм: TOB "Рубін" (м. Дніпропетровськ), УМП "Електромаш" (м. Херсон) і якесь TOB "Медична техніка і фармакологія" (м. Дніпропет-ровськ). Згідно з мировою уго-дою, до цієї дніпропетровської фірми переходить база відпо-чинку в Затоці в рахунок пога-шення боргу за електродвигу-ни. Виявляється, "Рубін" посту-пився "Медтехніці і фармако-логії" своїм правом вимагати борг з УМП "Електромаш".
Словом, дніпропетровські комерсанти, прогнавши двигу-ни по колу, таки відібрали базу. Схематично це виглядає так: TOB "Рубін" - TOB "Кадіс" -TOB "Медична техніка і фарма¬кологія" - УМП "Електромаш".
Завод дізнався про мирову угоду й нові паперові угоди між "своїми" * випадково, через місяць, коли новоспечені "гос-подарі" з"явилися в Білгород-Дністровське БТІ, щоб пере-реєструвати базу відпочинку на себе.
Тепер ухвалу господарського суду Дніпропетровської області оскаржує НП ЗАТ "Електро-маш". Але дивно, як суддя госпо¬дарського суду Дніпропетровсь¬кої області міг затвердити миро¬ву угоду про перехід права влас¬ності від одного підприємства до іншого, не з"ясувавши елемен-тарного. Адже на момент затвер¬дження рішення на базу відпо¬чинку було накладено арешт двома судами - Херсонським і Білгород-Дністровським. Та й директор УМП "Електромаш" не мав повноважень відчужувати майно спільного підприємства. Загальні збори, до компетенції яких це належить, йому такого доручення не давали. Більше то¬го, на той момент, за рішенням загальних зборів, директора було відкликано. Основний заснов¬ник — НП ЗАТ "Електромаш" — навіть подав на нього в суд із ви-могою повернути печатку й до-кументи.
0,2 переважило 99,7
Склалася парадоксальна си¬туація. Основний засновник із часткою понад 99,7 відсотка ви¬явився в усій цій історії безго-лосим і безправним. А заснов-ник із правом голосу ледве по-над 0,2 відсотка отримав мож-ливість робити все що зама-неться. Завдяки судам Херсона й Запоріжжя.
Зараз фірма "Медична техніка і фармакологія", попри все, на¬магається переоформити базу на себе. їй вдалося роздобути ухвалу Б іл город-Дністровського міськрайсуду (судця Боярський) про зняття арешту з бази. І тепер вона намагається через цей же суд зобов"язати БТІ провести пе-ререєстрацію. На адресу началь¬ника БТІ тираспільці надіслали документи про незаконність цих дій, зазначивши, що оригінали праврвстановлюючих документів перебувають в основного заснов¬ника. Зокрема свідоцтво про пра¬во власності, без якого реєстрація незаконна. Та й акт прийому-пе-редачі майна бази підписано не тією особою, чиє прізвище зазна-чене в документі. Словом, питан¬ня про майно СП перейшли в розряд спірних. І вони нині роз¬глядаються судами.
База відпочинку в Затоці, в реконструкцію якої заводчани вклали чимало коштів, стала місцем відпочинку не тільки двохтисячного колективу НП ЗАТ "Електромаш", але й жи-телів Тирасполя, апарату Вер-ховної Ради, Кабміну ПМР, придністровських українців і громадян України. Тут відбува-ються зустрічі представницького рівня. Якщо завод втратить базу, це буде втрата не лише для "Еле-ктромашу", а й для Тирасполя загалом. Тому придністровці го¬тові відстоювати своє майно до кінця. Якщо не вийде в ук-раїнських судах, то дінуть і до європейських та міжнародних. Адже зведена ними база відпо-чинку - іноземні інвестиції. А Конституція України гласить, що держава забезпечує захист прав інвесторів. Отож, зазіхання на ці права не тільки зачіпають інтереси суб"єктів господарю¬вання, а й підривають довіру до нашої держави, як сучасної Європейської.
Джерело: Вечірній Київ