Початок антирейдерської атаки?
12/05/09 |
|
Аналізуючи питання доцільності та необхідності визначення поняття «рейдерство» на законодавчому рівні, слід звернути увагу на такі аспекти. З одного боку, якщо в праві з’явиться формалізоване визначення цього явища, уникнути юридичної відповідальності буде значно простіше, оскільки рейдерство є комплексним поняттям, і кожна окрема дія задля досягнення мети, пов’язаної з кожним окремим підприємством, може та повинна кваліфікуватися згідно з нормами чинного законодавства. Іншими словами, не всі дії, які на цей час можна розцінювати як рейдерську атаку, при законодавчому закріпленні відповідного поняття підпадатимуть під цю категорію у зв’язку з постійним прогресом, у тому числі й у сфері поглинань і захоплень суб’єктів господарювання.
З іншого боку, недостатня врегульованість на законодавчому рівні таких понять, як «рейдерство», «рейдерська атака», «антирейдерські заходи» тощо, в певних випадках не дозволяє вчасно й оперативно запобігати конфліктним ситуаціям, що носять протиправний, загарбницький характер, протидіяти негативним наслідкам, а також попереджати такі атаки.
Новели закону
Зважаючи на викладене вище, поки на законодавчому рівні не вирішене це питання, існує практична необхідність закріплення ефективних механізмів, що дозволять убезпечити діяльність суб’єктів господарювання, які належать до основних груп ризику (акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю). Одним із дієвих механізмів є прийняття регулятивних нормативно-правових актів, спрямованих на захист від рейдерства та недопущення використання схем і методів протиправного поглинання та захоплення підприємств, що створюють загрозу для інтересів акціонерів чи учасників підприємств, підприємств загалом, а також національних та економічних інтересів держави.
Одним з перших кроків у цьому напрямку є прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) 17 вересня 2008 р. Про необхідність і доцільність прийняття цього Закону як основного інструменту захисту акціонерної власності неодноразово наголошували Президент, Кабінет міністрів, Державна комісією з цінних паперів та фондового ринку України тощо. Крім того, в якості одного з основних завдань Закону декларували захист саме від протиправних поглинань і захоплень акціонерних товариств.
Зупиняючись на основних моментах Закону «Про акціонерні товариства», що спрямовані на протидію рейдерству, слід зауважити таке. Основними новелами Закону, що, на думку законодавця, мають протидіяти рейдерським атакам і захопленням акціонерних товариств, є:
* введення вимоги щодо обов’язкової бездокументарної форми обігу акцій незалежно від типу акціонерного товариства;
Зазначене нововведення містить антирейдерський зміст. Його суть полягає в тому, щоб запобігти потенційним ризикам, пов’язаним із дублюванням реєстрів акціонерів, їх несподіваним зникненням. Такі механізми зазвичай використовують рейдери при протиправному поглинанні та захопленні акціонерних товариств.
Крім того, відповідно до вимог Закону публічне товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та входити до реєстру хоча б однієї фондової біржі, що загалом сприятиме розвитку і акціонерного капіталу, і фондового ринку України.
* закріплення чіткої процедури організації та проведення загальних зборів акціонерних товариств;
Безперечно позитивним моментом є детально виписаний у Законі порядок проведення загальних зборів і прийняття на них відповідних рішень. Так, акціонери повинні бути повідомлені про проведення загальних зборів та їхній порядок денний не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. При цьому загальні збори тепер можуть проводитись тільки в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства. Винятком є випадок, коли на день скликання загальних зборів 10% акцій товариства належать іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, а також міжнародним організаціям.
Слід зауважити, що вимога щодо проведення загальних зборів у межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства має безумовно позитивний характер. У цьому разі значно знижується вірогідність ризиків, пов’язаних із проведення загальних зборів з повним контролем з боку зацікавлених осіб.
Крім того, у Законі наведений вичерпний перелік підстав, які дозволяють не допустити акціонера до загальних зборів. Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону реєстраційна комісія має право відмовити в реєстрації акціонеру (його представнику) лише в разі відсутності в акціонера (його представника) необхідних документів, які дають йому право на участь у загальних зборах акціонерів, відповідно до законодавства. Це спроба запобігти тим випадкам, коли «неугодних» акціонерів просто не допускали на загальні збори. Наскільки вдалою виявиться ця спроба, покаже практика.
Цікаво також те, що в разі, якщо акціонерне товариство здійснило публічне розміщення акцій або має понад 100 акціонерів, будь-яке голосування з питань порядку денного загальних зборів відбувається виключно бюлетенями. Причому бюлетень для голосування визнається недійсним, якщо він відрізняється від офіційно виготовленого акціонерним товариством зразка або на ньому відсутній підпис акціонера (представника).
Слід звернути увагу на те, що акціонеру надана нова гарантія у вигляді права на оскарження в суді безпідставної відмови у включенні його пропозиції до порядку денного. Разом з тим, щоб захистити права акціонерного товариства і виключити можливість безпідставного блокування його роботи, передбачено норму, згідно з якою оскарження акціонером такої відмови не призупиняє проведення загальних зборів. У разі ж задоволення позову акціонера суд може зобов’язати товариство провести загальні збори з питання, яке безпідставно не було включене до порядку денного.
* визначення процедури придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства;
Законодавче закріплення цієї процедури мало на меті перш за все встановлення механізму захисту акціонерів від прихованого скуповування цінних паперів. Так, зокрема, Закон встановлює обов’язок і строки реалізації такого обов’язку для особи, яка придбала контрольний пакет акцій товариства (за винятком випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації), зробити іншим акціонерам пропозицію викупити їхні акції за ціною не нижче ринкової вартості і, у разі згоди акціонерів, здійснити такий викуп.
Ця норма є певною гарантією для міноритарних акціонерів на випадок зміни власника контрольного пакета акцій і сприятиме мінімізації рейдерських захоплень, метою яких є консолідація контрольного пакета акцій акціонерних товариств, оскільки в цьому разі необхідно знайти значні фінансові ресурси для виконання вимог щодо викупу акцій.
Крім того, тепер потай скупити акції буде неможливо, оскільки в Законі закріплена необхідність дотримання певних вимог щодо придбанням значного пакета акцій акціонерних товариств. Такими вимогами є, зокрема, обов’язкове попереднє повідомлення про намір придбати значний пакет акцій таких суб’єктів, як товариство, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, фондова біржа, на якій акціонерне товариство пройшло процедуру лістингу, а також опублікування відповідного повідомлення в пресі.
* закріплення обов’язковості викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів.
Закон передбачає обов’язок товариства викуповувати акції в акціонерів – власників простих акцій, якщо вони голосували проти реорганізації товариства, укладення значної угоди, зміни розміру статутного капіталу. У таких випадках товариство зобов’язане викупити їхні акції за ринковою ціною, а акціонери мають право продати свої акції.
Зазначена норма не лише гарантуватиме права міноритарних акціонерів, але й перешкоджатиме зловживанням при прийнятті непопулярних рішень, у тому числі і в процесі рейдерських захоплень.
Негативні моменти
Підводячи підсумки, слід звернути увагу на ту обставину, що поряд з безперечним позитивним характером зазначених вище нововведень, які, безумовно, поповнять арсенал інструментів для боротьби з рейдерським атаками, мають місце і негативні моменти, які вже зараз можна спрогнозувати.
Так, Закон не встановлює наслідків невиконання вимог щодо придбання значного та контрольного пакетів акцій акціонерних товариств. Зокрема, неоднозначним є питання про можливість визнання відповідної угоди недійсною, не ідентифіковано суб’єкта, який може подати відповідний позов до суду. Неврегульованим є також питання про правові наслідки невиконання норми Закону щодо обов’язковості викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів тощо.
З огляду на наведені обставини можна констатувати, що Закон України «Про акціонерні товариства» створив певні механізми протидії рейдерським захопленням, однак не повною мірою визначив способи їх реалізації з метою захисту порушених прав акціонерів. Виправданням цієї обставини може бути те, що цей Закон є своєрідним компромісом між свободою керування акціонерним товариством і захистом міноритарних акціонерів. Реальне ж застосування цього нормативно-правового акта залежатиме від правозастосовної практики. Крім того, потрібно враховувати й таке: якщо рейдерська атака відбувається завдяки використанню певних недоліків нашої судової системи, то в цьому разі жоден, навіть ідеальний, закон не стане адекватною перешкодою таким протиправним діям.
Джерело: Правовий тиждень