Шельф та шлейф скандалу
| 21/05/08 | |
винні українські чиновники, які відмовляються від зобов"язань своїх
попередників, уважає старший віце-президент компанії Джеф Мітчелл.
Нафта й газ, виявлені на чорноморському шельфі, здатні забезпечити
настільки бажану енергетичну незалежність України. Але оскільки в нас немає
технологій розвідки й буравлення глибоководних свердловин, довелося
запрошувати іноземців. У 2005 році американська компанія Vanco Energy
виграла тендер на освоєння однієї з найперспективніших нафтогазоносних площ
- Прикерченської ділянки шельфу. На її розробку також претендували такі
великі нафтові корпорації, як британо-голландська Royal Dutch Shell і
американська ExxonMobіl. Минуло більше двох років, але роботи в цій зоні
так і не розпочалися - політична криза в країні, що супроводжується частою
зміною урядів, створила на шляху американців нездоланні бюрократичні
перепони.
Вигравши тендер під час прем"єрства Юрія Єханурова, угоду про розподіл
продукції (УРП) компанія підписала з Кабінетом міністрів Віктора Януковича,
а реалізувати її довелося вже при уряді Юлії Тимошенко. Кожний новий
прем"єр ставив під сумнів легітимність досягнутих попередником угод з
Vanco. Але якщо команда Януковича хотіла не стільки переглянути питання про
переможця конкурсу, скільки вибити вигіднішу для держави частку в розподілі
продукції (і їй це вдалося), то Тимошенко, очевидно, поставила собі за мету
взагалі позбутися цих американських інвесторів. Події останніх днів -
анулювання ліцензії Vanco на розробку Прикерченської ділянки шельфу Чорного
моря - зайвий раз підтверджують це припущення. У відповідь компанія, щоб
відновити дію ліцензії, ініціювала позов до Кабміну в Стокгольмському
арбітражному суді.
Судячи із заяв Тимошенко й урядових чиновників, головна претензія
висувається не стільки до корпорації Vanco, скільки до її можливих
партнерів. Так, стовідсоткова дочірня компанія Vanco Energy - Vanco
Іnternatіonal - передала права на розробку шельфу іншій своїй дочці Vanco
Prіkerchenskaya (Віргінські острова), у якій уже не виступає мажоритарним
власником. Акціонерним капіталом Vanco Prіkerchenskaya у рівних частках
володіють чотири структури: Донбаська паливно-енергетична компанія (входить
до холдингу System Capіtal Management Ріната Ахметова), російська
інвестиційна компанія Shadowlіght Іnvestments Ltd. (належить підприємцеві
Євгену Новицькому), австрійський інвестфонд Іntegrum Technologіes Ltd., а
також Vanco Іnternatіonal.
Конфлікт навколо проекту Vanco загострив і без того непрості відносини між
главою уряду й президентом. Юлія Тимошенко обвинуватила Віктора Ющенко в
зраді національних інтересів. "Фактично мова йде про пограбування
української держави, - заявив прем"єр-міністр. - Мені дуже сумно, що
президент, власне кажучи, і підтримував усю цю акцію. " За інформацією
лідера БЮТ, Vanco збирається перепродати права на розробку чорноморського
шельфу структурам російського концерну "Газпром". Що являє собою
американська компанія, наскільки обґрунтовані претензії до неї нашого уряду
й чому конфіденційність пронизує буквально всі аспекти угод щодо освоєння
чорноморського шельфу, кореспондент журналу "Эксперт" з"ясовував у старшого
віце-президента Vanco Energy Джефа Мітчелла.
- Зважаючи на все, погоджуватися з рішенням уряду про анулювання ліцензії
ваша компанія не має наміру. Як може бути вирішений цей конфлікт?
- Анулювання ліцензії - лише півбіди. Головна проблема - відсутність будь-
якої комунікації між нами й Кабміном. Не розумію, що ми порушили й чим
керуються державні органи, приймаючи ті або інші рішення, що стосуються
розробки Прикерченської ділянки шельфової зони. Звичайно, інформація про
анулювання ліцензії стала для нас неприємним сюрпризом. Ми вважаємо, що
одержали право на освоєння родовища абсолютно законним способом, відповідно
до встановленої процедури. Ініціюючи розгляд у міжнародному арбітражі, ми
хочемо змусити ваш уряд співпрацювати з нами, як би парадоксально це не
звучало. Узгоджувальні процедури й так занадто затяглися, тому не варто
створювати додаткові бюрократичні перешкоди. Відкликання ліцензії зовсім не
означає, що ми йдемо з України, адже угоду про розподіл продукції ніхто не
скасовував. Саме цей документ лежить в основі домовленостей, а не ліцензія,
що є лише частиною процедури.
Якщо ми не почнемо роботи в найближчі два-три місяці, втратимо ще цілий
рік. Ми пропустимо так зване погодне вікно, коли можна вести дослідження на
морі. Щоразу, коли з якихось причин доводиться відкликати дослідницькі
судна, безповоротно втрачається дуже багато часу. Це погано й для компанії,
і для України. Ми зацікавлені в якнайшвидшому вирішенні всіх спірних
моментів. Але це неможливо, адже уряд відмовляється з нами співпрацювати.
Чиновники з Кабміну витрачають надто багато часу на спілкування з
журналістами й занадто мало - на переговори з безпосередніми учасниками
проекту.
- Рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища про
анулювання ліцензії зявилося в той самий день, коли корпорація Vanco
збиралася оголосити про угоду з Донбаською паливно-енергетичною компанією.
Вам не здається, що ці події якось пов"язані?
- За умовами тендера ми маємо право залучити до проекту інших партнерів. Це
нормальна світова практика. У кожному разі ми не можемо й не хочемо знати,
що має на увазі уряд або окремі його члени. Читати думки - не наше
завдання. Існує строгий механізм роботи, що прописаний в угоді про розподіл
продукції. Зокрема, у ньому передбачене створення спеціального комітету із
представників нашої компанії й Кабміну. Цей орган і повинен вирішувати всі
спірні питання. Але з незрозумілих причин український уряд воліє діяти
іншими способами. Комітет жодного разу не скликався, хоча це необхідно
робити щомісяця. Кабмін просто відмовляється призначати туди своїх
представників. Усе це не сприяє конструктивному діалогу.
У країні ніщо не повинне залежати від зміни урядів. Є така річ, як
спадкоємність прав і обов"язків сторін-підписантів угоди. Існує закон
України, що регулює питання розподілу продукції, і угода між нашою
компанією й Кабміном. На цьому документі стоїть підпис колишнього віце-
прем"єр-міністра Андрія Клюєва. І ця угода також є законом, який потрібно
виконувати.
- Ще зовсім нещодавно ви відмовлялися назвати своїх партнерів у проекті
освоєння шельфу, посилаючись на пункт про конфіденційність угоди. Зараз це
вже не є таємницею. Що змусило вас змінити позицію?
- Зараз навколо проекту занадто багато спекуляцій. Зокрема, вони виникають
через нестачу інформації про нас і наших партнерів. Це й змусило нас піти
на розкриття імен учасників проекту. Разом із тим пункт про
конфіденційність ніхто не скасовував, і повідомити про партнерів більше ми
не можемо.
- З огляду на останні події навколо проекту з освоєння шельфу, чи не
замислювалися ви, як вийти з угоди з найменшими втратами?
- Таких планів у нас немає. Компанія взяла на себе певні зобов"язання й має
намір їх виконувати. З моменту підписання угоди ми докладаємо максимум
зусиль, щоб прискорити вирішення всіх процедурних питань. Витрачаємо гроші
й час на поїздки наших менеджерів, які не приносять ніякого результату, та
інші подібні речі. Однак ми не хочемо йти, поки не вичерпаємо всі
можливості для домовленостей. В усьому світі уряди створюють додаткові
стимули для компаній, що інвестують у настільки ризиковані проекти, як
видобуток вуглеводнів на шельфі. Україна, на жаль, виявилася винятком.
Не боїмося глибини
- Vanco Energy позиціонує себе насамперед як дослідницька компанія. Чи
видобувала вона коли-небудь нафту й газ?
- Стовідсотковий власник компанії і її головний керівник Джин Ван Дайк був
першою людиною, що знайшла нафту на шельфі Північного моря в Нідерландах
наприкінці 60-х років минулого століття. Тоді там усі добували тільки газ.
Крім того, до 70-х років він також видобував нафту в американських штатах
Луїзіана й Техас. У 90-ті він продав свої видобувні активи, щоб зайнятися
інвестуванням у дослідження ділянок на шельфі в деяких африканських
країнах, а тепер і в Україні. З 1995-го Vanco дійсно не видобуває нафту й
газ. Однак компанія, хоч і під іншою назвою, заснована в 1952 році. Так що
досвід із видобутку вуглеводнів у неї є.
- У кожному разі цей досвід не настільки великий. Як же компанії Vanco у
принципі вдалося обійти в конкурсі таких великих гравців, як Shell і
ExxonMobіl? Ваші недоброзичливці на моєму місці обов"язково згадали б слово
"корупція".
- Репутація Vanco як провідної дослідницької компанії, що працює на
глибоководних шельфах, багато в чому склалася завдяки нашій роботі в
Африці. Ми починали її, коли ціна нафти була десять доларів за барель.
Жодна компанія тоді не виявляла цікавості до проектів у Гані або Кот-
ДІвуарі. Джин Ван Дайк зумів спрогнозувати ситуацію й, одержавши відповідні
ліцензії, увійшов у ці ризиковані проекти. Тепер бачимо, що не помилилися,
і обґрунтовано сподіваємося на повернення наших інвестицій і одержання
прибутку. Ми здійснили тривимірне дослідження африканських ділянок, де
проводять буравлення компанії, які виступають нашими партнерами. Vanco
створила собі гарне ім"я на експертизі "глибокої води". У світі зовсім
небагато компаній, які можуть проводити аналогічні дослідження.
Через п"ятнадцять хвилин після оголошення результатів зателефонували з
ExxonMobіl. Мені сказали: "Ми здивовані вашою перемогою, давайте
обговоримо". Менеджер Chevron поставив Ван Дайку телефоном єдине питання: "
Чи є шанс узяти участь у проекті, чи не передумали ви?" І щоразу ми
відмовляли. Наша компанія виграла в конкурсі, надавши найкращу програму
досліджень. Shell і ExxonMobіl, зважаючи на все, були менше впевнені в
успіху розвідки на шельфі. Ми можемо припустити, що вони не обіцяли
пробурити дві свердловини, тоді як Vanco визнала для себе такий ризик
виправданим. Величезні гроші будуть витрачені ще до того, як ми одержимо
першу нафту із шельфу. Мова йде про декілька мільярдів доларів. Одночасно
розмір і доходи компаній далеко не завжди ключовий фактор для перемоги в
подібних конкурсах. Названі вами компанії дійсно мають великий досвід
видобутку вуглеводнів, однак перш ніж добувати, їх потрібно знайти. І,
говорячи про шельф, це часом набагато важливіше. Адже економічні ризики
роботи на глибоководді можуть бути дуже значними: кожна пробурена
свердловина - а вона цілком може виявитися порожньою - обійдеться
інвесторові в сімдесят-сто мільйонів доларів.
Кабінетні хвилі
- Чи не здається вам, що високі економічні ризики інвестицій у розробку
шельфу в Україні супроводжуються занадто високими політичними ризиками? Вам
нелегко вдалося домовитися з урядом Віктора Януковича, а шанси знайти
компроміс із Кабінетом міністрів Юлії Тимошенко ще менші.
- Якщо виходити із практики розподілу часток у виробництві продукції при
реалізації подібних проектів у світі, то український уряд важко вважати
скривдженим. Коли проект вийде на окупність, Кабмін одержить шістдесят
п"ять відсотків нафти, що видобуватиметься. Це більше, ніж державна частка
в проектах Vanco у будь-якій іншій країні нашої присутності. Більше того,
ми не маємо наміру переглядати умови угоди про розподіл продукції. Під ним
стоять легітимні підписи членів уряду, не має значення якого - колишнього
або нинішнього, а отже, угода діє й повинна виконуватися. Якщо через
півроку зміниться уряд, нам що, знову доведеться її переглядати? Це може
тривати безкінечно. Досить подивитися на те, скільки урядів змінилося в
Україні за останні чотири роки. Тендер виграний, його результати схвалені
президентом країни Віктором Ющенком. Уже це ми вважаємо достатньою
підставою для того, щоб припинити будь-які спекуляції навколо угоди.
Приходячи в Україну, ми прекрасно розуміли, що у вашої країни майже немає
досвіду роботи із проектів угоди про розподіл продукції. Наша компанія
дійсно перша в цій галузі, і я впевнений: вона провела свою роботу добре.
- Можливо, корінь проблем, з якими зіштовхується ваша компанія, у тому, що
на конкурс була виставлена занадто велика ділянка шельфу? А її освоєння
однією компанією може виявитися неефективним?
- Розмір ділянки погоджували не ми. Ця пропозиція виходила від державної
компанії "Нафтогаз України", і Vanco ніяк не могла вплинути на неї. Усе, що
ми могли - запропонувати добру програму робіт на цій ділянці, що, власне, і
було зроблено. Якщо говорити про розміри, то у світових масштабах
Прикерченська ділянка шельфу - далеко не найбільша. Наприклад, блок, який
ми освоюємо в Гані, більший, ніж запропонований нам в Україні. При
дослідженні нафтогазоносних ділянок на глибоководді розмір має значення:
більша площа збільшує шанси на те, що нафта буде знайдена. Якщо ви
запропонуєте досліджувати ділянку в сто квадратних кілометрів, що
знаходиться на глибині два кілометри, будь-якій компанії, навіть грандові
світової нафтовидобувної індустрії, вона відмовиться. Шанси знайти там що-
небудь - мізерні.
- Чому деталі угоди тримаються в таємниці? Збільшення видобутку нафти й
газу українського походження наша країна відносить до розряду стратегічних
проблем. Як це взагалі поєднується з таємничістю?
- Це питання потрібно переадресувати уряду. Саме він наполягав на строгій
конфіденційності інформації, що стосується укладеної угоди. Кожний її
аспект: розмір досліджуваних родовищ, дати початку проміжних робіт є
секретною інформацією. Коли уряд вирішить, що в цьому більше немає
необхідності, ми із задоволенням розкриємо всі цікаві дані. Якщо говорити
про стратегію, то яким чином, на вашу думку, гальмування початку робіт на
шельфі протягом декількох років поєднується з необхідністю нарощувати
видобуток нафти й газу українського походження? Три-чотири роки йде на
дослідження нафтогазоносних площ, ще стільки ж часу проходить до моменту
початку фактичної експлуатації родовищ. Видобуток на шельфі - процес і без
того досить тривалий, щоб можна було так безглуздо витрачати час.
- Але хіба такий наліт таємничості не став для вас сигналом, що тут є поле
для корупції?
- Ми були добре поінформовані про труднощі при проходженні узгоджувальних
процедур у вашій країні. Компанія Vanco спокійно сприйняла необхідність
дотримуватися конфіденційності - для нас це рудименти радянського способу
мислення, коли дуже багато чого трималося в секреті. У кожному разі нам не
пропонували альтернативного варіанта, ми працювали в заданих координатах.
Що ж до умов угоди про розподіл продукції, то уряд можна зрозуміти. У наших
африканських проектах ми теж зіштовхувалися із цим: держава не хоче
розкривати подробиці угод, оскільки так їм легше вести переговори з іншими
компаніями за аналогічними проектами.
"Газпром" ні при чому
- Юлія Тимошенко, зокрема, говорила про можливість участі в проекті
російського концерну "Газпром". З огляду на залежність України від
імпортних постачань російських вуглеводнів, допуск "Газпрому" або будь-якої
іншої російської енергетичної компанії в цей проект може мати саме пряме
відношення до енергетичної незалежності. А за одним з інвестфондів, що
беруть участь у проекті, може стояти яка завгодно структура.
- Я можу з усією відповідальністю заявити, що Vanco Energy ніколи не вела
переговорів із жодним представником "Газпрому". Більше того, ми нікого не
знаємо в цьому концерні. Ви повинні розуміти, що якщо перед Vanco постане
питання про залучення партнерів в український проект, то компанія буде
підбирати їх розумно. Ми прекрасно поінформовані про взаємини України й
Росії в енергетиці. Домовленості з "Газпромом" стали б для нас отруєною
пігулкою, надійним способом згорнути діяльність компанії у вашій країні. Ми
собі не вороги й не дурні люди, а тому добре розуміємо, де проходить грань
між можливим і доцільним.
- Якими є фінансові показники компанії за минулий рік?
- Vanco - непублічна компанія, вона не зобов"язана розкривати таку
інформацію.
- Ви говорили, що кожна пробурена свердловина обійдеться Vanco у суму до
ста мільйонів доларів. Тоді як, за вашою інформацією, сама компанія коштує
кілька сотень мільйонів доларів. Чи не здається вам, що проект освоєння
шельфу Чорного моря не до снаги такій порівняно невеликій компанії з
фінансового погляду?
- Не бачу в цьому ніякої проблеми. У подібних проектах жодна велика
компанія не використовує тільки власні кошти. Розробка й видобуток
вуглеводнів на великих родовищах може обійтися в кілька мільярдів доларів.
Таких вільних коштів ніхто не має у своєму розпорядженні. Навіть такі
гранди нафтової індустрії, як Shell або ExxonMobіl ідуть у банк і
забезпечують фінансування своїх проектів за рахунок кредитів.
- Але якщо обсяг цих кредитів у кілька разів перевищує вартість самої
компанії, вона навряд чи може вважатися фінансово стійкою.
- Даючи кредит, банк не проводить оцінку вартості компанії, він оцінює
вартість її активів. Тим більше це правильно щодо такої компанії, як Vanco
Energy, акції якої не обертаються на фондовому ринку. Уявіть собі, ми
приходимо в банк і говоримо, що хочемо реалізувати великий проект на шельфі
Чорного моря, а ціна нафти сьогодні перевищує сто доларів за барель і,
зважаючи на все, продовжить зростати. Невже ви думаєте, що в нас виникнуть
проблеми з одержанням кредиту в цьому банку?
- І все-таки факт залишається фактом: Vanco не видобуває нафту, усі ваші
проекти перебувають у стадії розробки й стовідсоткової впевненості, що ви
почнете добувати вуглеводні, немає. Таким чином, Vanco - перспективна, але
багато в чому віртуальна компанія.
- Цього року в Гані ми пробурили свердловину глибиною п"ять тисяч метрів.
Свердловина реальна, через кілька місяців вона може дати нафту. Мені
здається, цього досить, щоб розвіяти будь-які підозри щодо віртуальності
нашої компанії.
Гліб Простаков
Держави проти нафтовиків
Закон України "Про угоди про розподіл продукції" від 1999 року визначає УРП
як своєрідний договір підряду. Держава доручає інвесторові протягом певного
строку провести пошук, розвідку й видобуток корисних копалин на конкретній
ділянці, інвестор, зі свого боку, зобов"язується виконати доручені роботи
за свій кошт і на власний ризик. У випадку успіху він одержує компенсацію
витрат і нагороду у вигляді частини продукції. Угода з Vanco Іnternatіonal -
перша українська УРП із видобутку нафти на шельфі Чорного моря.
Досвід укладання подібних договорів є в Росії й Казахстану. І він не
однозначний. Наприкінці 90-х років альтернативи приходу іноземних
інвесторів у сегмент видобутку ці країни не бачили - у них не було ні
грошей, ні технологій. Однак останнім часом ситуація різко змінилася. Як
тільки видобуток вуглеводнів на родовищах, розроблювальних за умовами УРП,
ставав цілком реальним, держава під тим або іншим приводом відразу
намагалася переглянути умови угод.
Зокрема, РФ уживала такі спроби щодо трьох основних інвесторів:
американської корпорації ExxonMobіl (проект "Сахалін-1"), французької Total
(Харягінське родовище) і британо-голландської Royal Dutch Shell ("Сахалін-
2"). Ефективним інструментом тиску на компанії стало природоохоронне
законодавство. Так, у результаті зусиль російського міністерства природних
ресурсів компанії Shell довелося продати "Газпрому" значну частину своєї
частки в проекті й, таким чином, втратити статус оператора в ньому.
Таким самим шляхом пішов і уряд Казахстану. Наприкінці минулого року він
призупинив роботи з освоєння найбільшого на Каспії нафтового родовища
Кашаган. Мета Астани - не стільки видавити іноземних інвесторів із проекту
(технологій глибоководного видобутку в казахів немає), скільки заробити
(учасники консорціуму зобов"язані виплатити штраф за порушення екологічного
законодавства в розмірі від двох до чотирьох мільярдів доларів), а також
збільшити частку держави в проекті. Можливо, саме казахський досвід взяв на
озброєння український уряд щодо компанії Vanco.
Що таке Vanco
Vanco Prіkerchenskaya Ltd. - дочірня компанія Vanco Іnternatіonal, що, у
свою чергу, на сто відсотків належить Vanco Energy (Х"юстон, Техас, США).
Остання володіє шістьма ліцензіями на розробку шельфових зон у п"яти
країнах ( Кот-ДІвуар, Гана, Екваторіальна Гвінея, Габон і Україна).
Прикерченська ділянка шельфу Чорного моря - одна з найперспективніших
нафтогазоносних територій нашого глибоководного шельфу. Її площа - 13 тис.
квадратних кілометрів. Ділянка розташована в межах економічної зони України
на відстані тринадцяти кілометрів від берегової лінії Керченського
півострова. У випадку виявлення тут промислових запасів нафти, її видобуток
можна вести на глибинах від трьохсот до двох тисяч метрів.
Систем Кепітал Менеджмент 2008.05.20 10:18
