Основні шляхи протидії зловживанню правом при недружніх поглинаннях (рейдерстві) в Україні
| 04/08/16 | |
Переглядів 
1760
1760
Серьогін Олександр Юрійович,
к.ю.н., доцент, адвокат та юрист ГО
«Антирейдерський союз підприємців України»
У ринковій економіці сполучною ланкою між виробництвом та споживанням на шляху отримання максимального прибутку від використовуваного капіталу є розподіл та перерозподіл. Залежно від виду капіталу: грошового або реального, незважаючи на існуючу специфіку, питання полягає лише у тому, які при цьому можуть бути використані «технології», а також який характер та форми такого перерозподілу.
Однак, як виявилося, до окремих «технологій» відбору та перерозподілу, вітчизняні підприємці-керівники великого й середнього бізнесу, що пройшли нелегкий шлях та із власного досвіду знають про всі тяготи первісного накопичення й утримання капіталу під час перебудови й «бурхливих» 90-х, виявилися абсолютно безпорадними на початку 2000-х.
Рейдерство, як «грім серед ясного неба», змусило власників переглянути своє ставлення до належного їм капіталу, як грошового, так і реального. Власне рейдерство нагадало, що капітал – це важка ноша особистої відповідальності по його збереженню й примноженню, від якого «заможні теж плачуть».
Поняття недружнього поглинання зародилося на Заході на етапі закінчення первинного накопичення капіталу. Однак, належним чином відреагувавши на існуючу небезпеку, держави миттєво обмежили рейдерів чіткими законодавчими нормами перетворивши їх на таких собі «санітарів бізнес-лісу». Тому, на сьогоднішній день на Заході рейдерство вважають цілком прийнятним та чесним видом бізнесу, оскільки, поглинаючи підприємства зі слабким менеджментом та неефективним використанням активів, рейдери опосередковано стимулюють покращення макроекономічних показників держави.
В Україні ситуація зовсім інша. Поняття недружнього поглинання виникло в нашій державі не «еволюційним західним шляхом», а «прискореним східним», що увібрав увесь спектр способів та методів, які ще на початку 90-х років використовувалися для первісного накопичення капіталу - бандитизм, шахрайство і шантаж (рекет).
До 1998 року рейдерські поглинання здійснювалися шляхом скупки акцій підприємств, що розповсюджувалися за пільговою передплатою, у його працівників або за посередництвом аукціонів через накопичені приватизаційні чи компенсаційні сертифікати. Надалі у період до 2002 року скупка акцій, не викуплених за пільговою підпискою підприємств, загалом відбувалася у фінансових посередників, або освічених громадян-акціонерів, які добре орієнтувалися в ринкових цінах і знали чого вартий голос на загальних зборах. Тому на вторинному ринку ціна акцій перспективних підприємств набагато перевищувала номінал.
Потреба великих фінансових витрат змусила фахівців на пошук більш легких та економічно привабливих способів отримання контролю над корпоративними правами підприємств. Добре відомими стали процедури ліквідації підприємств шляхом банкрутства, способи отримання контролю над корпоративними правами у зв’язку з боргами, у тому числі вексельними. Театр воєнних дій перемістився із ресторану – традиційного місця зустрічі керівництва та потенціальних покупців – до суду, а доля бізнесу опинилася в руках юристів.
Залежно від сміливості задумів та вчинків рейдери мають свою класифікацію. «Білими» рейдерами називають законослухняних фахівців із злиття і поглинань, «сірими» – фахівців, які зловживають правом на користь одних власників корпоративних прав, але на шкоду корпоративним правам інших власників. До «чорних» рейдерів належать технологи, які застосовують методи, що виходять за рамки закону. Отже власне рейдерами слід вважати тих фахівців, які професійно займаються корпоративними конфліктами, не порушуючи при цьому заборон, передбачених Кримінальним кодексом.
У випадку, коли рейдер переходить цю межу, його діяльність на ринку подібних послуг може бути кваліфіковано або як бандитизм, або як шахрайство. Без сумніву, планування, створення необхідної групи та саме силове захоплення підприємства без належних правових підстав – це бандитизм. Встановлення лояльного менеджменту за допомогою фальшивих документів, печаток, фабрикація протоколу зборів, протоколу реєстрації потрібних акціонерів, обрання свого секретаря, голови зборів акціонерів – це шахрайство. Питання вини та неминучості покарання за подібні дії вирішується у цьому випадку лише з урахуванням зібраних доказів.
Слід зазначити, що юридичному супроводу багатьох угод, як і питанням корпоративної безпеки на стадії первісного накопичення капіталу 90-х в Україні увага практично не приділялася. Тому будь-які, знайдені професіоналами без особливих зусиль невідповідності дій та документів підприємства нормам закону могли стати предметом спору та причиною для переділу реальних активів або припинення грошових потоків і, врешті-решт, поступово призвести до отримання контролю над фінансово ослабленим підприємством-жертвою. Причому зауважимо, що з кожним роком подібні дії ставали все менш юридично обґрунтованими, а схеми захоплення підприємств – все більш зухвалими. Однак на цьому етапі судові процеси ще проводилися в присутності всіх сторін.
Своєї кульмінації події досягали в 2005–2006 роках. Саме в цей період відбувається більшість справді рейдерських захоплень, що вразили середній та малий бізнес. Від постраждалих дедалі частіше доводиться чути: «Без мене, мене позбавили права! Без мене продали мою власність!». Отже, застосовано технологію, за якої підприємство-жертву, а також його акціонерів було позбавлено можливості захистити свої права та ефективно протидіяти випадкам зловживання правом з боку рейдерської структури.
Якщо раніше так зване рейдерство було привілеєм та засобом агресивного позиціювання фінансово-промислових груп, то тепер погляд вітчизняних і закордонних «чорних» й «сірих» фахівців зі злиттів і поглинань звернувся на безтурботних середніх та дрібних власників. Більше того, практично за рік, зачистивши найбільш фінансово привабливий Київ, столичні й російські «акули» рейдерского бізнесу ринулися на допомогу місцевим умільцям у регіони України. Прогноз є абсолютно не радісним: саме підприємства регіонів України - мішень рейдерских атак в 2007 році.
Розуміння такого положення справ призвело до оформлення громадської ініціативи на місцях шляхом заснування численних Громадських організацій. Найбільш ефективним у профілактиці рейдерских захоплень та боротьбі по відстоюванню інтересів своїх членів є Антирейдерский союз підприємців України, рупором якого вже довгий час є сайт www.antiraider.ua. Як показує практика, за сучасних умов, дана форма протидії представляється найбільш ефективною. Адже «контролювати» й «благословляти» рейдерів намагаються багато чиновників, а реально допомогти - статус не дозволяє!
Якщо раніше регулятором й арбітром при перерозподілу власності виступав президент Кучма, то з його уходом система вийшла з динамічної рівноваги. Як виявилося в Україні без Кучми більшість чиновників взяло курс на одержання у власність «шматочка» від свята демократії, де ще немає ефективних законів, а «поняття» вже перестали діяти.
За теперішніх обставин, щоб протистояти рейдерству необхідно вжити комплекс заходів для унеможливлення поглинання.
Заходи щодо захисту підприємства від рейдерських атак стратегічного характеру зазвичай передбачають роботу над структурою власності, створення ешелонованої по колу осіб і часу вступу на посаду системи органів управління підприємством, ефективну мотивацію провідної управлінської й керівної ланки, створення системи контролю кредиторської й дебіторської заборгованості, широке використання заставних схем блокування ліквідних активів, розробка «отруєної пігулки» у вигляді плану захисту прав акціонерів підприємства у разі рейдерської атаки, постійна інформаційна робота з міноритарними акціонерами, виплата справедливих дивідендів, робота зі збільшенням статутного капіталу, пропорційного оборотам та активам підприємства, вибір реєстратора з незаплямованою репутацією й високим ступенем довіри, проведення конкурентної розвідки, введення режиму захисту комерційної таємниці на підприємстві, вихід та котування акцій на світові біржові ринки.
Тактичні заходи, які може застосувати підприємство у випадку загрози або безпосередньо рейдерської атаки, як правило, зводяться до зустрічної скупки акцій, проведення додаткової емісії акцій для зменшення відсотку рейдера під час голосування на загальних зборах, реструктуризації активів, широке застосування схем для блокування привабливих активів, зокрема одержання судових заборон на відчуження, арешт активів.
Досить дієві результати дає робота спрямована на широке залучення та інформування міноритарних акціонерів про стан справ на підприємстві. Надзвичайно ефективними також є з ініційовані акціонерами судові рішення, що підтверджують легітимність існуючого керівництва підприємства, створення консолідованої команди юристів, PR- і кризисних менеджерів для боротьби та протидії з захопленню.
Надзвичайно ефективними також є заходи з перенесення боротьби на «територію» рейдера: ініціювання банкрутства чи відміни реєстрації рейдуючого підприємства, визнання недійсним чи втраченим реєстру акціонерів та документів, що його утворюють у рейдуючого реєстратора, ініціювання розірвання угод купівлі–продажу акцій підприємства–жертви чи визнання незаконною емісії, скупленої рейдером.
Продуктивним є обмін досвідом з підприємцями, які пройшли тест на міцність та змогли відстояти власне підприємство, на офіційному виданні антирейдерського руху.
Звернення до профільних громадських організацій, наприклад Антирейдерського союзу підприємців України представники якого є постійними членами Міжвідомчої комісії з питань протидії недружнім поглинанням та захопленню підприємств (рейдерству) при Першому віце прем’єр міністрі України Кабінету міністрів України, дає можливість при розгляді конфлікту на Комісії привернути увагу компетентних державних органів до проблеми поглинання та подолати бар’єр невтручання через на їх думку «наявність господарсько–правового спору».
Таким чином, рейдерство є неминучим явищем, яке можливо порівняти із полюванням на активи підприємств з метою отримання прибутку чи іншого зиску для захисту від якого підходять всі законні методи. Результатом такого комплексу антирейдерських дій має стати створення ситуації, за якої підприємство буде вигідніше купити, ніж захопити. Лише за такої умови інтерес потенційного рейдера виведе його зі стежки корпоративного поглинання на освітлений проспект цивілізованого механізму злиття й поглинання, а рейдерство уступить місце звичайним угодам М&А.
Список літератури:
1. Серёгин А.Ю. Осторожно рейдерство! // Бизнес. Бухгалтерия. – №52/1. – 2006. – С. 41.
2. Семидидько А.А., Серёгин А.Ю. Заказано выжить. // Галицкие контракты. Деловой еженедельник. – №6. – 2007. – С. 69.
3. Серьогін О.Ю. Обережно рейдерство! // Правовий тиждень – №9(30). – 2007. – С. 6.
4. Серьогін О.Ю. Рейдерство: причини та наслідки. // Бізнес. Бухгалтерія. – №9. – 2007. – С. 68-70.
Посилання на джерело:
