antiraider.org  

Сократилось ли количество рейдерств благодаря новому закону в 2017 году?
Сократилось ли количество рейдерств благодаря новому закону в 2017 году?
У нотариусов есть определенный уровень недопонимания относительно того, за что и как Минюст отключает их от реестров. Мы договорились, что создадим рабочую группу, которая создаст методику с четко определенными критериями отключения реестров и аннулирования свидетельств.

Когда овцы сыты - волкам неймется.
Когда овцы сыты - волкам неймется.
Под шум предвыборных баталий Министерство обороны продолжает по беспределу «решать» земельные вопросы.
На этот раз отбирают землю уникального в Украине хозяйства  Фрумушика-Нова, известного далеко за пределами страны не только своей агрохозяйственной,  но и культурно - инновационной деятельностью.

24 вересня Київрада голосуватиме за незаконну передачу землі скандальному проекту російських олігархів «Бабин Яр»
24 вересня Київрада голосуватиме за незаконну передачу землі скандальному проекту російських олігархів «Бабин Яр»
«Це абсолютно незаконне рішення – надати в оренду землі у природоохоронній зоні, поблизу майбутнього державного меморіалу «Бабин Яр», на  території яких розташовані давні кладовища. Ми заперечуємо проти дій Київради – вони дивним чином збігаються з інтересами приватного проросійського проекту меморіалу, який вже викликав справедливе обурення української культурної та наукової спільноти, протест єврейських організацій», - заявив А.Семидідько

Избиты люди «Антирейдерского союза»
Избиты люди «Антирейдерского союза»
В Киеве, на ул. Л.Толстого, 41 под офисом строительной кампании «ГЕОС» около 30 бандитов напали на мирный пикет Антирейдерского Союза. Избиты люди. Скорая увезла раненого. Милиция не вмешивается. Я дал команду активистам предпринять меры по самозащите.



Заключенные на оккупированной территории: «Хочу сидеть в Украине»

10/09/15
Заключенные на оккупированной территории: «Хочу сидеть в Украине» 10.09.2015 08:58 "Я заявление написал, чтобы меня этапировали в Украину. Вы можете узнать, когда нас будут забирать? .." - Его зовут Андрей (имя изменено - авт.), Он пожизненый заключенный и он позвонил из Енакиевской колонии №52. По информации Пенитенциарной службы Украины, в Енакиево содержится 470 заключенных.  "Я заяву написав, щоб мене етапували в Україну. Можете дізнатися, коли нас будуть забирати?.." – його звати Андрій (ім'я змінено – авт.), він довічник і він подзвонив з Єнакієвської колонії №52. За інформацією Пенітенціарної служби України, в Єнакієво утримується 470 в'язнів. Зв'язок з закладом втрачено 19 лютого 2015 року. Після Дебальцева. Андрій каже: "Розумієте, тут дурдом – ніхто нічого не пояснює, нічого не зрозуміло. Навіть заяву написати – і то не знаєш кому. Пошта не працює. Кожен сюди приїжджає і навертає свої закони – кожен начальник, хто з автоматом. Обшуки постійні". Каже, з ним у камері 10 років був подовжувач, ще мати з пенсії купувала, тут раптом зайшли – забрали: "Нам в дєжурку треба. Тобі не положено". Побачення не дозволяють, пайки урізали. В супі нічого нема. Замість картоплі – галушки і якась рибна консерва. Годує тільки "Червоний Хрест", та й то, частину з того потім перепродують в їдальні. Картопля – 30 гривень, цибуля – 25, крупи всі по 30 гривень, літр олії – 50 гривень. Але найгірше було зимою. У камері було не більше 6-7 градусів тепла. Руки відморозив. Аж фіолетові були. Добре, що весна почалася... Ви не уявляєте, що таке дорослому чоловіку їсти двічі на день по черпачку каші. А вона рідка як суп. Пекарня не працювала – світла не було, тому вони для зеків смажили на вогнищі оладки. 30 грамів. Ні першого, ні сніданку... Три місяці бані не було. За півроку дали шматочок мила і рулон туалетного паперу. Один. Пральний порошок не дали. Кінець лютого – початок березня сильно бомбили. Ураган потрапив в їдальню – нема їдальні. Одна яма. Від зони 500 метрів – був український блок-пост, а днр-івці поставили свої гаубиці за зоною, за медчастиною. Стріляли так, що перший барак луснув. Під час обстрілів міліція закривалася в підвалі, а зеки залишалися по камерах. Коли стріляли, Андрій каже, що сидів навпочіпки, закривав голову руками: прилетить – не прилетить. І холодно. І їсти хотілося. Двоє повісилися. Ще за зиму кілька померло, бо ліків не було: один – шлункове захворювання, два СНІД-ніки і два туберкульозники. Після зими вивезли на Донецьк 20 чоловік, хворих на туберкульоз. Вони зараз сидять на Донецькому СІЗО на 6-му посту. Андрій в молодості перехорів на туберкульоз легень. В легкій формі. А весною йому зробили знімки, кажуть: "А в тебе туберкульома". Начальник медчастини відкрито говорить: заяву на ліки навіть не пиши, ніяких медикаментів все одно нема. Ще на самому початку, коли у Горлівці був "Бєс", з його корпусу забрали двох довічників. Вони рік воювали за "ДНР", а зараз їх привезли назад і посадили в камеру. Сильно били. Було чути на весь корпус. А ще Андрій розповідає, що десь із травня почали переглядати довічні вироки, бо в "ДНР" діє старий Кодекс: довічного немає – або 15 років, або "вишка". Тих, хто був засуджений Донецьким апеляційним судом і багато уже відсидів, тим переглянули вироки на 15 років. Кількох довічників відпустили. Останню партію переглядали на початку серпня. Так їх навіть в суд не возили, розповідає Андрій, просто якась людина прийшла в корпусну і каже: ось постанова, тобі 15 років. Один там щось відмовлявся: каже, ні, не буду підписувати. Так його примусили. Андрієві кажуть: ми тобі зараз переглянемо на 15 років, тринадцять ти вже відсидів, через два роки вийдеш. "Що це за карусель-ромашка?! – обурюється Андрій. – У мене є паспорт і вирок. А яким боком я до вашого "ДНР"? Мені що, потім все життя сидіти в Донецькій області?! Я ж нікуди виїхати не зможу. Та ж тюрма, тільки більша. Я громадянин України, мене сюди відправили відбувати покарання, я на території Донецької області злочинів не скоював, у мене у вироку написано "іменем України". От і відправляйте мене в Україну". Андрій диктує мені список з чотирьох осіб. Він просить дізнатися, чи є вони в списку на етапування в Україну. Просить, щоб про них не забули. Евакуація, яка не відбулася Правозахисник Андрій Діденко, Харківська правозахисна група, говорить, що йому регулярно дзвонять ув'язнені, що опинилися на неконтрольованій території. Особливо багато дзвінків з Донецького СІЗО від людей, які навіть під судом не були: формально – вони усі ці півтора роки окупації перебувають під слідством. На інформаційний запит "Доступу до правди" Пенітенціарна служба України відповіла, що за останніми даними на неконтрольованих територіях перебуває: Донецька область – 9511 осіб 1 Єнакієвська виправна колонія (№ 52)   Максимальний рівень 470   Зв'язок втрачено з 19.02.2015 2 Жданівська виправна колонія (№ 3) Лікувальний заклад 415 3 Калінінська виправна колонія (№ 27) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 973 4 Торезька виправна колонія (№ 28) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 663 5 Макіївська виправна колонія (№ 32) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 684 6 Кіровська виправна колонія (№ 33) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 969 7 Мічурінська виправна колонія (№ 57) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 761 8 Микитинська виправна колонія (№ 87) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для чоловіків 472 9 Західна виправна колонія (№ 97) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 1028 10 Волноваська виправна колонія (№ 120) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 492 11 Донецька виправна колонія (№ 124) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 664 12 Сніжнянська виправна колонія (№ 127) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі 194 13 Киселівський виправний центр (№ 125) Виправний центр 119 14 Донецька установа виконання покарань (№5) Установа виконання покарань (з функцією слідчого ізолятора) 1607 Луганська область – 6426 осіб 1 Чорнухинська виправна колонія (№ 23) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 375 зв'язок втрачено з 19.02.2015 2 Брянківська виправна колонія (№ 11) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 658 3 Алчевська виправна колонія (№ 13) Лікувальний заклад 273 4 Перевальська виправна колонія (№ 15) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 626 5 Краснолуцька виправна колонія (№ 19) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 840 6 Комісарівська виправна колонія (№ 22) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для чоловіків 183 7 Петровська виправна колонія (№ 24) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 418 8 Суходільська виправна колонія (№ 36) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 607 9 Свердловська виправна колонія (№ 38) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 682 10 Слов'яносербська виправна колонія (№ 60) Максимальний рівень 730 11 Червонопартизанська виправна колонія (№ 68) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі 0 12 Селезнівська виправна колонія (№ 143) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, неодноразово засуджених до позбавлення волі 146 13 Луганський виправний центр (№ 134) Виправний центр 46 14 Штерівський виправний центр (№ 137) Виправний центр 55 15 Луганська установа виконання покарань (№ 17) Установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора) 787 Усі дані по чисельності ув'язнених наведено на 1 листопада 2014 року. Скільки зараз ув'язнених на непідконтрольних територіях, не знає ніхто. Скільки з цих ув'язнених хоче досиджувати в України – теж. Катерина Денисюк, голова прес-служби Пенітенціарної служби України, розповідає, що єдина колонія, яку вдалося евакуювати – жіноча Червонопартизанська. "Там були шалені обстріли, жінками фактично прикривалися", – згадує Денисюк. Тому засуджених перевели спочатку в Луганськ, подалі від кордону, а потім їх вдалося вивезти в Качанівку. "Це єдиний випадок, разом із часами СРСР, коли було евакуйовано всю колонію", – говорить Катерина Денисюк. Чому не евакуювали всіх? Проблема, як пояснюють в прес-службі ДПтСУ, полягала не у відсутності місць – після змін в КПКУ, якраз місць у пенітенціарних установах України звільнилося вдосталь. Проблема полягала в процедурі евакуації. Усе-таки зеки. Все-таки має евакуювати Нацгвардія. А хто пропустить озброєних нацгвардійців через блокпости? Коли евакуація не відбулася, виникла наступна проблема: як доставляти продукти і медикаменти в пенітенціарні заклади. "При першій нагоді їм завозили продуктів удосталь, щоб вистачило на 4-5 місяців. Викручувалися, як могли: в основному, здійснювали закупівлі за рахунок сусідніх з окупованими областей..." – розповідає Денисюк. А потім, у листопаді 2014 року, вийшла постанова про припинення фінансування усіх державних структур на територіях, що тимчасово не контролюються українською владою. З грудня минулого року пенітенціарні заклади, що залишилися на неконтрольованих територіях, не фінансуються взагалі. Пінг-понг засудженими Юрій Бєлоусов, який в офісі Уповноваженого з прав людини керує департаментом з питань реалізації Національного превентивного механізму, НПМ, характеризує ситуацію, яка склалася щодо засуджених, як халатність. "Йшла гра в м'яч: центральні органи влади перекидали м'ячик на місцеві органи влади – мовляв, то їхні питання. Мінюст займав пасивну позицію. Нарешті 14 листопада 2014 року вийшов Указ президента, що запровадив дію указу РНБОУ, і де прямо йшлося про те, що Мінюст має в найкоротші терміни забезпечити евакуацію пенітенціарних закладів з непідконтрольних територій. Але відтоді нічого зроблено не було", – нагадує Бєлоусов хроніку подій. Уже рік офіс Уповноваженого намагається вести переговори з бойовиками про передачу засуджених. Не напряму, а через посередництво міжнародних гуманітарних організацій, зокрема через Моніторингову місію ООН з прав людини. "Однією з їх пропозицій було: приїжджайте в Донецьк і забирайте їх. Бог з ним, ми б поїхали. Але як в Донецьк завезти наш озброєний конвой?" – розповідає Юрій. Деталі щодо першої передачі узгоджувалися кілька місяців. Довго не могли визначити, хто, як, де і кого саме передаватиме. Зрештою визначили сіру зону – між Єленовкою та Новотроїцьким. Перша передача – 9 чоловік – відбулася 8 липня 2015 року. Це негромадяни України, які мають бути екстрадовані за межі держави в рамках виконання Україною міжнародних зобов'язань. Друга – 20 чоловік – 5 серпня. Це були "транзитні в'язні" з Донецького СІЗО – приміром, частина прибула для проведення судово-психіатричної експертизи, частина слідувала через цей слідчий ізолятор транзитом до інших пенітенціарних закладів, решта ж перебувала у зв'язку зі скасуванням апеляційним судом вироку суду першої інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд. Наступні категорії, які мають шанс повернутися в Україну, за словами Бєлоусова, – це Сніжнянська жіноча колонія, єдина жіноча колонія, що залишилася на неконтрольованій території, і хворі, зокрема хворі на туберкульоз. Планується, що це буде 60 чоловік. Три автозаки по 20 місць. Зі 148 довічників, що залишилися в Єнакієвської колонії, заяви про етапування уже написали 23. Автор: Леся Ганжа, "Доступ до правди",  УП.Життя
Посилання на джерело:  http://cripo.com.ua/?sect_id=4&aid=199755

Повернутися до розділу


Похожие публикации: