antiraider.org  

Сократилось ли количество рейдерств благодаря новому закону в 2017 году?
Сократилось ли количество рейдерств благодаря новому закону в 2017 году?
У нотариусов есть определенный уровень недопонимания относительно того, за что и как Минюст отключает их от реестров. Мы договорились, что создадим рабочую группу, которая создаст методику с четко определенными критериями отключения реестров и аннулирования свидетельств.

Когда овцы сыты - волкам неймется.
Когда овцы сыты - волкам неймется.
Под шум предвыборных баталий Министерство обороны продолжает по беспределу «решать» земельные вопросы.
На этот раз отбирают землю уникального в Украине хозяйства  Фрумушика-Нова, известного далеко за пределами страны не только своей агрохозяйственной,  но и культурно - инновационной деятельностью.

Защита иностранных инвестиций, в частности, украинских инвесторов от корпоративного рейдерства и мошенничества на Кипре
Защита иностранных инвестиций, в частности, украинских инвесторов от корпоративного рейдерства и мошенничества на Кипре
ВОО «Антирейдерський союз підприємців України» проведет пресс-конференцию: Защита иностранных инвестиций, в частности, украинских инвесторов от корпоративного рейдерства и мошенничества на территории Республики Кипр

Избиты люди «Антирейдерского союза»
Избиты люди «Антирейдерского союза»
В Киеве, на ул. Л.Толстого, 41 под офисом строительной кампании «ГЕОС» около 30 бандитов напали на мирный пикет Антирейдерского Союза. Избиты люди. Скорая увезла раненого. Милиция не вмешивается. Я дал команду активистам предпринять меры по самозащите.



Заключенные на оккупированной территории: «Хочу сидеть в Украине»

10/09/15
Заключенные на оккупированной территории: «Хочу сидеть в Украине» 10.09.2015 08:58 "Я заявление написал, чтобы меня этапировали в Украину. Вы можете узнать, когда нас будут забирать? .." - Его зовут Андрей (имя изменено - авт.), Он пожизненый заключенный и он позвонил из Енакиевской колонии №52. По информации Пенитенциарной службы Украины, в Енакиево содержится 470 заключенных.  "Я заяву написав, щоб мене етапували в Україну. Можете дізнатися, коли нас будуть забирати?.." – його звати Андрій (ім'я змінено – авт.), він довічник і він подзвонив з Єнакієвської колонії №52. За інформацією Пенітенціарної служби України, в Єнакієво утримується 470 в'язнів. Зв'язок з закладом втрачено 19 лютого 2015 року. Після Дебальцева. Андрій каже: "Розумієте, тут дурдом – ніхто нічого не пояснює, нічого не зрозуміло. Навіть заяву написати – і то не знаєш кому. Пошта не працює. Кожен сюди приїжджає і навертає свої закони – кожен начальник, хто з автоматом. Обшуки постійні". Каже, з ним у камері 10 років був подовжувач, ще мати з пенсії купувала, тут раптом зайшли – забрали: "Нам в дєжурку треба. Тобі не положено". Побачення не дозволяють, пайки урізали. В супі нічого нема. Замість картоплі – галушки і якась рибна консерва. Годує тільки "Червоний Хрест", та й то, частину з того потім перепродують в їдальні. Картопля – 30 гривень, цибуля – 25, крупи всі по 30 гривень, літр олії – 50 гривень. Але найгірше було зимою. У камері було не більше 6-7 градусів тепла. Руки відморозив. Аж фіолетові були. Добре, що весна почалася... Ви не уявляєте, що таке дорослому чоловіку їсти двічі на день по черпачку каші. А вона рідка як суп. Пекарня не працювала – світла не було, тому вони для зеків смажили на вогнищі оладки. 30 грамів. Ні першого, ні сніданку... Три місяці бані не було. За півроку дали шматочок мила і рулон туалетного паперу. Один. Пральний порошок не дали. Кінець лютого – початок березня сильно бомбили. Ураган потрапив в їдальню – нема їдальні. Одна яма. Від зони 500 метрів – був український блок-пост, а днр-івці поставили свої гаубиці за зоною, за медчастиною. Стріляли так, що перший барак луснув. Під час обстрілів міліція закривалася в підвалі, а зеки залишалися по камерах. Коли стріляли, Андрій каже, що сидів навпочіпки, закривав голову руками: прилетить – не прилетить. І холодно. І їсти хотілося. Двоє повісилися. Ще за зиму кілька померло, бо ліків не було: один – шлункове захворювання, два СНІД-ніки і два туберкульозники. Після зими вивезли на Донецьк 20 чоловік, хворих на туберкульоз. Вони зараз сидять на Донецькому СІЗО на 6-му посту. Андрій в молодості перехорів на туберкульоз легень. В легкій формі. А весною йому зробили знімки, кажуть: "А в тебе туберкульома". Начальник медчастини відкрито говорить: заяву на ліки навіть не пиши, ніяких медикаментів все одно нема. Ще на самому початку, коли у Горлівці був "Бєс", з його корпусу забрали двох довічників. Вони рік воювали за "ДНР", а зараз їх привезли назад і посадили в камеру. Сильно били. Було чути на весь корпус. А ще Андрій розповідає, що десь із травня почали переглядати довічні вироки, бо в "ДНР" діє старий Кодекс: довічного немає – або 15 років, або "вишка". Тих, хто був засуджений Донецьким апеляційним судом і багато уже відсидів, тим переглянули вироки на 15 років. Кількох довічників відпустили. Останню партію переглядали на початку серпня. Так їх навіть в суд не возили, розповідає Андрій, просто якась людина прийшла в корпусну і каже: ось постанова, тобі 15 років. Один там щось відмовлявся: каже, ні, не буду підписувати. Так його примусили. Андрієві кажуть: ми тобі зараз переглянемо на 15 років, тринадцять ти вже відсидів, через два роки вийдеш. "Що це за карусель-ромашка?! – обурюється Андрій. – У мене є паспорт і вирок. А яким боком я до вашого "ДНР"? Мені що, потім все життя сидіти в Донецькій області?! Я ж нікуди виїхати не зможу. Та ж тюрма, тільки більша. Я громадянин України, мене сюди відправили відбувати покарання, я на території Донецької області злочинів не скоював, у мене у вироку написано "іменем України". От і відправляйте мене в Україну". Андрій диктує мені список з чотирьох осіб. Він просить дізнатися, чи є вони в списку на етапування в Україну. Просить, щоб про них не забули. Евакуація, яка не відбулася Правозахисник Андрій Діденко, Харківська правозахисна група, говорить, що йому регулярно дзвонять ув'язнені, що опинилися на неконтрольованій території. Особливо багато дзвінків з Донецького СІЗО від людей, які навіть під судом не були: формально – вони усі ці півтора роки окупації перебувають під слідством. На інформаційний запит "Доступу до правди" Пенітенціарна служба України відповіла, що за останніми даними на неконтрольованих територіях перебуває: Донецька область – 9511 осіб 1 Єнакієвська виправна колонія (№ 52)   Максимальний рівень 470   Зв'язок втрачено з 19.02.2015 2 Жданівська виправна колонія (№ 3) Лікувальний заклад 415 3 Калінінська виправна колонія (№ 27) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 973 4 Торезька виправна колонія (№ 28) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 663 5 Макіївська виправна колонія (№ 32) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 684 6 Кіровська виправна колонія (№ 33) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 969 7 Мічурінська виправна колонія (№ 57) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 761 8 Микитинська виправна колонія (№ 87) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для чоловіків 472 9 Західна виправна колонія (№ 97) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 1028 10 Волноваська виправна колонія (№ 120) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 492 11 Донецька виправна колонія (№ 124) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 664 12 Сніжнянська виправна колонія (№ 127) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі 194 13 Киселівський виправний центр (№ 125) Виправний центр 119 14 Донецька установа виконання покарань (№5) Установа виконання покарань (з функцією слідчого ізолятора) 1607 Луганська область – 6426 осіб 1 Чорнухинська виправна колонія (№ 23) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 375 зв'язок втрачено з 19.02.2015 2 Брянківська виправна колонія (№ 11) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 658 3 Алчевська виправна колонія (№ 13) Лікувальний заклад 273 4 Перевальська виправна колонія (№ 15) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 626 5 Краснолуцька виправна колонія (№ 19) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 840 6 Комісарівська виправна колонія (№ 22) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для чоловіків 183 7 Петровська виправна колонія (№ 24) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 418 8 Суходільська виправна колонія (№ 36) Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі 607 9 Свердловська виправна колонія (№ 38) Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі 682 10 Слов'яносербська виправна колонія (№ 60) Максимальний рівень 730 11 Червонопартизанська виправна колонія (№ 68) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі 0 12 Селезнівська виправна колонія (№ 143) Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, неодноразово засуджених до позбавлення волі 146 13 Луганський виправний центр (№ 134) Виправний центр 46 14 Штерівський виправний центр (№ 137) Виправний центр 55 15 Луганська установа виконання покарань (№ 17) Установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора) 787 Усі дані по чисельності ув'язнених наведено на 1 листопада 2014 року. Скільки зараз ув'язнених на непідконтрольних територіях, не знає ніхто. Скільки з цих ув'язнених хоче досиджувати в України – теж. Катерина Денисюк, голова прес-служби Пенітенціарної служби України, розповідає, що єдина колонія, яку вдалося евакуювати – жіноча Червонопартизанська. "Там були шалені обстріли, жінками фактично прикривалися", – згадує Денисюк. Тому засуджених перевели спочатку в Луганськ, подалі від кордону, а потім їх вдалося вивезти в Качанівку. "Це єдиний випадок, разом із часами СРСР, коли було евакуйовано всю колонію", – говорить Катерина Денисюк. Чому не евакуювали всіх? Проблема, як пояснюють в прес-службі ДПтСУ, полягала не у відсутності місць – після змін в КПКУ, якраз місць у пенітенціарних установах України звільнилося вдосталь. Проблема полягала в процедурі евакуації. Усе-таки зеки. Все-таки має евакуювати Нацгвардія. А хто пропустить озброєних нацгвардійців через блокпости? Коли евакуація не відбулася, виникла наступна проблема: як доставляти продукти і медикаменти в пенітенціарні заклади. "При першій нагоді їм завозили продуктів удосталь, щоб вистачило на 4-5 місяців. Викручувалися, як могли: в основному, здійснювали закупівлі за рахунок сусідніх з окупованими областей..." – розповідає Денисюк. А потім, у листопаді 2014 року, вийшла постанова про припинення фінансування усіх державних структур на територіях, що тимчасово не контролюються українською владою. З грудня минулого року пенітенціарні заклади, що залишилися на неконтрольованих територіях, не фінансуються взагалі. Пінг-понг засудженими Юрій Бєлоусов, який в офісі Уповноваженого з прав людини керує департаментом з питань реалізації Національного превентивного механізму, НПМ, характеризує ситуацію, яка склалася щодо засуджених, як халатність. "Йшла гра в м'яч: центральні органи влади перекидали м'ячик на місцеві органи влади – мовляв, то їхні питання. Мінюст займав пасивну позицію. Нарешті 14 листопада 2014 року вийшов Указ президента, що запровадив дію указу РНБОУ, і де прямо йшлося про те, що Мінюст має в найкоротші терміни забезпечити евакуацію пенітенціарних закладів з непідконтрольних територій. Але відтоді нічого зроблено не було", – нагадує Бєлоусов хроніку подій. Уже рік офіс Уповноваженого намагається вести переговори з бойовиками про передачу засуджених. Не напряму, а через посередництво міжнародних гуманітарних організацій, зокрема через Моніторингову місію ООН з прав людини. "Однією з їх пропозицій було: приїжджайте в Донецьк і забирайте їх. Бог з ним, ми б поїхали. Але як в Донецьк завезти наш озброєний конвой?" – розповідає Юрій. Деталі щодо першої передачі узгоджувалися кілька місяців. Довго не могли визначити, хто, як, де і кого саме передаватиме. Зрештою визначили сіру зону – між Єленовкою та Новотроїцьким. Перша передача – 9 чоловік – відбулася 8 липня 2015 року. Це негромадяни України, які мають бути екстрадовані за межі держави в рамках виконання Україною міжнародних зобов'язань. Друга – 20 чоловік – 5 серпня. Це були "транзитні в'язні" з Донецького СІЗО – приміром, частина прибула для проведення судово-психіатричної експертизи, частина слідувала через цей слідчий ізолятор транзитом до інших пенітенціарних закладів, решта ж перебувала у зв'язку зі скасуванням апеляційним судом вироку суду першої інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд. Наступні категорії, які мають шанс повернутися в Україну, за словами Бєлоусова, – це Сніжнянська жіноча колонія, єдина жіноча колонія, що залишилася на неконтрольованій території, і хворі, зокрема хворі на туберкульоз. Планується, що це буде 60 чоловік. Три автозаки по 20 місць. Зі 148 довічників, що залишилися в Єнакієвської колонії, заяви про етапування уже написали 23. Автор: Леся Ганжа, "Доступ до правди",  УП.Життя
Посилання на джерело:  http://cripo.com.ua/?sect_id=4&aid=199755

Повернутися до розділу


Похожие публикации: