Сонячним суботнім ранком, 29го вересня, журналісти прес-центру Антирейдерського Союзу провели чергове журналістське розслідування. Метою розслідування мав стати висновок: чи здатні мешканці київського передмістя захистити свою власність?

За останні роки в селах пройшло розпаювання землі. По використанню землі сільськогосподарського поділялись під орання, сіножаття, сади.

Тому, коли вздовж траси, якою рухався екіпаж прес-центру замерехтіли дерева саду, машина спинилась.

Троє журналістів (один з них озброєний кінокамерою), подолавши паркан, почали обтрушувати з дерев залишки врожаю. Через 40 хвилин блукання садом стало зрозумілим, шо сад не охороняється. Повернувшись до машини і рухаючись в напрямку Житомира, на черговий об’єкт досліджень натрапили через 5 хвилин.

Цього разу чекати довелось менше 10 хвилин. Людина 60ти років на вигляд, назвалася власником розпайованого саду і вимагала піти геть з її території. Журналісти попросили так званого хазяїна підтвердити право власності на сад. У відповідь почули обіцянки викликати голову сільради, сусідів по ділянкам і міліцію. Відчувши свою безпорадність перед трьома чоловіками, пенсіонер покатив собі на велосипеді. Ні міліція, ні сільська влада, ні сусіди по межі, протягом години так і не з’явились.

Останньою зупинкою став яблуневий сад поблизу Шпитьків. На третій хвилині, метрів за сто від них, журналісти почули постріл з рушниці. Одразу за першим, пролунав другий, а секунд за 20 – третій. Вибігши на звук, журналістам вдалося відзняти, як джип «Мітсубіші» продирався кущами навпростець до траси. Згідно номерів авто має київську реєстрацію. Причиною стрімкого відїзду киян став Валентин Вікторович, місцевий меканець, що саме перезаряджав рушницю. З його слів, при розпаюванні він, його дружина та сусіди отримали близько 2х гектарів саду. Догляд саду стає проблемним з середини літа, коли кожний бажаючий, що їде до Києва, може спинитись поблизу. Встановлення паркану, виклики міліції не допомагали у боротьбі зі зграями ласих до яблук.Тоді Валентин Вікторович, який вже був мисливцем 15 років, запропонував сусідам по паях вступити до товариства мисливців. Отримавши квитки, придбавши зброю та сейфи, шпитьківські шеріфи (як вони себе самі називають) вже третій рік поспіль безперешкодно охоронять свої сади. Валентин Вікторович наголосив: «президент і прем’єр - далеко. А тут - своя земля. І захищати її теж мені. Моя рушниця є моїм документом на власність».

 В сучасних умовах, єдиним правильним документом, що беззаперечно підтверджує право на власність є зброя.

Антирейдерський Союз неодноразово заявляв: в ситуації бездіяльності влади щодо гарантій недоторканості власності, досвід самостійного захисту стає єдино можливим і правильним. Ця теза знаходить розуміння і підтримку серед населення України, справжніх власників країни.

Источник: antiraider.org