Як прокуратура продала парк
| 10/06/10 | |
Суди та правоохоронні органи України переродились в систему комерційних борделів, де діє виключно один закон – ЗАКОН БАБЛА!
Є у київських прокурорів серйозний бізнес, називається – «подамо до вас позов, ціна за домовленістю». Що він означає, поясню на прикладі: от приміром ви щось украли (не зовсім законно отримали), а тому цілком логічно переживаєте, що – відберуть, та ще й до відповідальності притягнуть.
І от щоб узаконити своє «надбання», ви йдете у київську (чи одну з районних прокуратур), знаходите там прокурорську проститутку та домовляєтесь з нею, щоб прокуратура (не дивуйтесь) - подала до вас позов з приводу вашого «сумнівного надбання», проте позов (чи апеляційна скарга (подання), не звичайний, а спеціальний – відверто безграмотний.
Суд, звичайно відмовляє прокуратурі у задоволенні такого позову (апеляційного чи касаційного подання) і ура – «всі довольні всі сміються.
Ви задоволено тицяєте всім рішення суду під носа, «от бачите – суд навіть прокуратурі відмовив, значить у мене все законно», прокуратура рве перед народом «тєлняшку» - «ну ми ж намагались повернути вкрадене, але суд нам відмовив», суддя також спокійно посміхається, бо він в принципі правильно відмовив у задоволенні такого безграмотного позову. Короче – всі довольні, всі сміються і рахують бабло, звичайно окрім, держави, міста чи громадян, який вищевказана компанія дружно обікрала.
Саме таке договірне порно-шоу, було розігране київською прокуратурою та прокуратурою Дніпровського району в Київському апеляційному господарському суді по закріпленню за злодіями украденого у громади міста парка по вулиці Малишка.
Але розпочнемо все спочатку: Спочатку, любимий багатьма поколіннями киян парк (ліс) по вулиці Малишка украли у киян депутати-мародери Київської міської ради, які передали його в оренду фірмі «Ярус» - під забудову. Проте, оренда це не власність, але не біда – в Господарському суді м. Києва є кілька прикормлених «суддів» (соромно застосовувати цей поважний термін до вказаних особєй), послугами яких користуються київські земельні рейдери. Ці «особі», спеціалізуються на тому, що всупереч Земельному кодексу України та навіть роз’ясненню Вищого Господарського суду України (плювать на все) роздають київську землю за судовими рішеннями (а ви думали київську землю дерибанять лише депутати Київської міської ради? – ні, Господарський суд міста Києва з ними веде «соціалістичне змагання» - хто роздерибанить більше)!
Прокуратура міста Києва іноді оскаржує ці рішення (ну це коли не домовились в ціні за те – «щоб не помітили») і завжди (звертаємо увагу – ЗАВЖДИ) – виграє, але за умови – коли подає правильне апеляційне/касаційне подання.
До речі, такі подання не складні, тому що Вищий Господарського суд України, у пункті 2, свого роз’яснення ще від 27.06.2001 N 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування (Із змінами, внесеними згідно з Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002) http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_743800-01 вказав, що:
«Оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб’єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов’язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування ЗАДОВОЛЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ.
Таке роз’яснення вищого Господарського суду України випливає із положень ст. 9 та інших Земельного кодексу України, а також п. 34 ст.26, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими встановлено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду чи у власність) вирішується ВИКЛЮЧНО на пленарному засіданні ради – сесії, як колегіального органу.
Таке роз’яснення доводиться до суддів Господарських судів і вони його знають, але що Закон і навіть пряме роз’яснення вищої судової інстанції, коли в цій країні бабло – заміняє всі закони та навіть конституцію, разом узяті.
І от такий собі «суддя за викликом», легкої процесуальної поведінки, Господарського суду Києва П.Чеберяк розглянувши 12.10.09 в один день дві справи № 44/598 і № 44/597 (стахановець) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9018008 визнав укладеними договори купівлі продажу вказаних двох земельних ділянок, на яких і знаходився вирубаний парк Малишка, тобто, простіше кажучи «даровал з барского плєча» земельні ділянки Ярусу - уже у власність (у власника забрати значно важче). Причому «Ярус» тут же перепродав їх ТОВ Б.Р.К. (а як же накриття над метро до якого для будівництва якого і виділялась земельна ділянка і до якого Б.Р.К. немає відношення)?
Була надія, що київська прокуратура зупинить беззаконня, проте, по слухам, Супруненко (який стоїть за всією цією оборудкою), зять головного Київського злодія пішов до прокуратури і «за все домовився».
В результаті, прокуратура Дніпровського району, за участі представника і прокуратури міста Києва подала до апеляційної інстанції подання на вищезазначені «щедеври» судді П. Чеберяка», але не такі як завжди (де вона посилається на виключне право сесій, як колегіального органу надавати земельні ділянки у власність), а понесла повну чуш і біліберду, яка ні в які ворота не лізе.
Самих прокурорських подань у нас немає, але на що посилалась прокуратура, видно з постанов Київського апеляційного Господарського суду. Бажаючі можуть подивитись на що посилалась прокуратура, (рішення по програним апеляціям є в єдиному реєстрі судових рішень).
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9260838
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9477281
Представники прокуратури посилались на не проведення конкурсу, на неповне з’ясування обставин, хоча без жодної конкретики, але щодо того – на що слід було послатись – про виключну компетенцію рад, як колегіальних органів і відповідне роз’яснення Вищого Господарського суду – ні чирик.
Ну і результат – «який замовляли» - справа програна. Хоча, в єдиному реєстрі судових рішень є, як зазначалось, немало виграних прокуратурою справ, коли вона посилалась на те, що треба, наприклад: www.reyestr.court.gov.ua/Review/3085881
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3372632 (ну це коли в ціні не зійшлись)
Прикро коли суди і прокуратура перероджуються в комерційні борделі, де тоді людям шукати захисту від беззаконня?
Джерело: domik.net
Антирейдерский союз предпринимателей Украины
Остановить рейдерство, обеспечить безопасность бизнеса
Национальный комитет защиты предпринимательства
Группа компаний Корпоративная безопасность
Защита собственности, поддержка предпринимательства
Є у київських прокурорів серйозний бізнес, називається – «подамо до вас позов, ціна за домовленістю». Що він означає, поясню на прикладі: от приміром ви щось украли (не зовсім законно отримали), а тому цілком логічно переживаєте, що – відберуть, та ще й до відповідальності притягнуть.
І от щоб узаконити своє «надбання», ви йдете у київську (чи одну з районних прокуратур), знаходите там прокурорську проститутку та домовляєтесь з нею, щоб прокуратура (не дивуйтесь) - подала до вас позов з приводу вашого «сумнівного надбання», проте позов (чи апеляційна скарга (подання), не звичайний, а спеціальний – відверто безграмотний.
Суд, звичайно відмовляє прокуратурі у задоволенні такого позову (апеляційного чи касаційного подання) і ура – «всі довольні всі сміються.
Ви задоволено тицяєте всім рішення суду під носа, «от бачите – суд навіть прокуратурі відмовив, значить у мене все законно», прокуратура рве перед народом «тєлняшку» - «ну ми ж намагались повернути вкрадене, але суд нам відмовив», суддя також спокійно посміхається, бо він в принципі правильно відмовив у задоволенні такого безграмотного позову. Короче – всі довольні, всі сміються і рахують бабло, звичайно окрім, держави, міста чи громадян, який вищевказана компанія дружно обікрала.
Саме таке договірне порно-шоу, було розігране київською прокуратурою та прокуратурою Дніпровського району в Київському апеляційному господарському суді по закріпленню за злодіями украденого у громади міста парка по вулиці Малишка.
Але розпочнемо все спочатку: Спочатку, любимий багатьма поколіннями киян парк (ліс) по вулиці Малишка украли у киян депутати-мародери Київської міської ради, які передали його в оренду фірмі «Ярус» - під забудову. Проте, оренда це не власність, але не біда – в Господарському суді м. Києва є кілька прикормлених «суддів» (соромно застосовувати цей поважний термін до вказаних особєй), послугами яких користуються київські земельні рейдери. Ці «особі», спеціалізуються на тому, що всупереч Земельному кодексу України та навіть роз’ясненню Вищого Господарського суду України (плювать на все) роздають київську землю за судовими рішеннями (а ви думали київську землю дерибанять лише депутати Київської міської ради? – ні, Господарський суд міста Києва з ними веде «соціалістичне змагання» - хто роздерибанить більше)!
Прокуратура міста Києва іноді оскаржує ці рішення (ну це коли не домовились в ціні за те – «щоб не помітили») і завжди (звертаємо увагу – ЗАВЖДИ) – виграє, але за умови – коли подає правильне апеляційне/касаційне подання.
До речі, такі подання не складні, тому що Вищий Господарського суд України, у пункті 2, свого роз’яснення ще від 27.06.2001 N 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування (Із змінами, внесеними згідно з Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002) http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_743800-01 вказав, що:
«Оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб’єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов’язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування ЗАДОВОЛЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ.
Таке роз’яснення вищого Господарського суду України випливає із положень ст. 9 та інших Земельного кодексу України, а також п. 34 ст.26, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими встановлено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду чи у власність) вирішується ВИКЛЮЧНО на пленарному засіданні ради – сесії, як колегіального органу.
Таке роз’яснення доводиться до суддів Господарських судів і вони його знають, але що Закон і навіть пряме роз’яснення вищої судової інстанції, коли в цій країні бабло – заміняє всі закони та навіть конституцію, разом узяті.
І от такий собі «суддя за викликом», легкої процесуальної поведінки, Господарського суду Києва П.Чеберяк розглянувши 12.10.09 в один день дві справи № 44/598 і № 44/597 (стахановець) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9018008 визнав укладеними договори купівлі продажу вказаних двох земельних ділянок, на яких і знаходився вирубаний парк Малишка, тобто, простіше кажучи «даровал з барского плєча» земельні ділянки Ярусу - уже у власність (у власника забрати значно важче). Причому «Ярус» тут же перепродав їх ТОВ Б.Р.К. (а як же накриття над метро до якого для будівництва якого і виділялась земельна ділянка і до якого Б.Р.К. немає відношення)?
Була надія, що київська прокуратура зупинить беззаконня, проте, по слухам, Супруненко (який стоїть за всією цією оборудкою), зять головного Київського злодія пішов до прокуратури і «за все домовився».
В результаті, прокуратура Дніпровського району, за участі представника і прокуратури міста Києва подала до апеляційної інстанції подання на вищезазначені «щедеври» судді П. Чеберяка», але не такі як завжди (де вона посилається на виключне право сесій, як колегіального органу надавати земельні ділянки у власність), а понесла повну чуш і біліберду, яка ні в які ворота не лізе.
Самих прокурорських подань у нас немає, але на що посилалась прокуратура, видно з постанов Київського апеляційного Господарського суду. Бажаючі можуть подивитись на що посилалась прокуратура, (рішення по програним апеляціям є в єдиному реєстрі судових рішень).
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9260838
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9477281
Представники прокуратури посилались на не проведення конкурсу, на неповне з’ясування обставин, хоча без жодної конкретики, але щодо того – на що слід було послатись – про виключну компетенцію рад, як колегіальних органів і відповідне роз’яснення Вищого Господарського суду – ні чирик.
Ну і результат – «який замовляли» - справа програна. Хоча, в єдиному реєстрі судових рішень є, як зазначалось, немало виграних прокуратурою справ, коли вона посилалась на те, що треба, наприклад: www.reyestr.court.gov.ua/Review/3085881
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3372632 (ну це коли в ціні не зійшлись)
Прикро коли суди і прокуратура перероджуються в комерційні борделі, де тоді людям шукати захисту від беззаконня?
Джерело: domik.net
Антирейдерский союз предпринимателей Украины
Остановить рейдерство, обеспечить безопасность бизнеса
Национальный комитет защиты предпринимательства
Группа компаний Корпоративная безопасность
Защита собственности, поддержка предпринимательства
